Весільні звичаї: з минулого в сьогодення

Саме по собі весілля – це певна сукупність звичаїв та обрядів, часто народних традицій, що пов'язані з укладенням шлюбу. Всім цим звичаям притаманні і релігійні, і географічні, і етнічні особливості. Причому часто в різних країнах вони діаметрально протилежні. Ми віримо, що дотримання весільних традицій є можливістю якось вплинути на наше майбутнє. Причому ідея полягає в тому, щоб таким чином привернути на свою долю щастя, достаток, злагоду в сім’ї, здоров’я батьків та дітей. Українські традиційні весільні обряди виникли з давніх-давен, і з часом набули ряду особливих відмінностей. Власне весіллям у нас прийнято називати саме гуляння. Але дню весільної вечірки передує довга й ретельна підготовка.

Сучасне весілля лише доповнюється весільними обрядами і часто ми не знаємо, яке значення надавали їм наші предки. Тож з тими, що з минулого перейшли в сьогодення, і який зміст в них вкладали наші пра-пра-пращури, познайомимося ближче.

Дівич-вечір і холостяцька вечірка

Що ж – якщо вже надумали одружуватися, то холостяцьким життям треба насолодитися на повну і гарно залишити його в минулому. Татка традиція прощання із життям одинака чи одиначки сягає глибокої давнини. На прощальному дівич-вечорі чи вечірці для парубків, як правило, співали сумні пісні, адже прощання завжди є сумним. Безліч варіацій таких моментів холостяцького вечора було у наших предків, а сьогодні їх є ще більше! І вони вже зовсім не сумні: це круті вечірки, поїздки, розіграші, відвідання клубів, з чудернацькими конкурсами та розвагами, стриптизом, танцями, перевдяганнями тощо. Зазвичай, підготовкою таких перед весільних розваг займаються друзі наречених, які інколи можуть перетворити вашу холостяцьку розвагу у непередбачуваний вир подій. А можуть і зіпсувати …

Сукня нареченої  

В давнину весільній сукні нареченої був притаманний червоний колір - він захищав від негативного енергетичного впливу, заздрощів та злих людей. Згодом із Західної Європи прийшла мода на білі весільні сукні. Білий колір традиційно вважається символом чистоти та невинності і вже давно міцно зайняв своє місце серед найголовніших весільних атрибутів.

Черевички нареченої

Колись дівчина придане готувала сама – шила одяг, вишивала рушники, збирала прикраси. А весільне взуття вона купувала на збережені гроші. Це був привід показати новій родині свою заощадливість, вміння бути господинею. Виходити заміж потрібно у взутті із закритими носком і п'ятою, тоді щастя з будинку не витече. У давнину вважалося, що пристойна жінка або дівчина ніколи не одягне відкрите взуття. У ті часи закриті черевички були ознакою достатку і благополуччя, а бідні люди носили значно простіше взуття – відкрите. Звідти і прикмета: якщо виходити заміж у босоніжках, то все життя босою ходити.

Букет нареченої

Цей звичай з’явився не так давно на наших весіллях, але посів почесне місце і є одним із яскравих і очікуваних моментів святкування. Традиція кидати весільний букет прийшла з європейських країн. Спершу букет навіть не кидали, а наречена передавала його весільній дружці. Але з часом ідея передачі весільної естафети ускладнилася саме киданням квітів і вважається, що та дівчина, яка упіймала букет, наступною вийде заміж протягом року. Це ставало певним вирішальним моментом і для неодружених хлопців, які були присутні на весіллі. Піймавши букет, молода панянка перед усіма гостями натякала своєму обранцеві, що вже готова до створення повноцінної сім'ї. До речі, якщо у вас на весіллі присутні одна-дві незаміжні подруги, і одна з них весільна дружка, і ви не знаєте як же обіграти цей обряд, просто подаруйте його дружці! А вмілий ведучий все гарно пояснить, бо це і є першоджерелом обряду!

Обсипання молодят

Традиція обсипання молодих людей, які одружуються, теж прийшла до нас з далекого минулого – із Стародавнього Риму. Цей звичай символізує побажання закоханим благодаті і достатку. Посипали молодят гості та рідні, використовуючи для  цього зерно: пшеницю, жито, рис. З часом обряд осучаснився і до зерна почали додавати цукерки, горіхи, родзинки. Це символізує побажання солодкого життя. А яскравості життєвих моментів людство бажає молодятам, посипаючи їх пелюстками квітів, різнокольоровими стрічками, кульками, монетами…

Шлях, устелений квітами

На сучасному весіллі молодята часто воліють пройтися доріжкою, вистеленою пелюстками квітів. А звичай такий наші предки використовували щоб задобрити богиню родючості та для цього дорогу від церкви до хати наречених засипали квітами. Звичайно, сьогодні це більше прояв краси та помпезності.

Викрадання нареченої

Цей обряд існує не одне століття і притаманний багатьом народам. У наш час це весела розвага на весіллі, яку можна проводити за різним сценарієм, а можна й взагалі не проводити, бо інколи, якщо це роблять гості, не погодивши з ведучим, перетворюється в тягомотину та банальщину з даремно витраченим часом. Але все ж, звичай давній і покликаний показати наскільки сильно наречений любить свою обраницю. В давнину обряд символізував розлучення дівчини з рідною домівкою і її перехід в нову родину. Викрадали наречену друзі молодого. Оскільки знайти її за короткий час було практично не можливо, то він мав надати викуп за неї. Від себе зазначу, тепер наречені просять уникати цього дійства, адже навчені гірким досвідом викупу: змушення свідка випити склянку спиртного, або затанцювати стриптиз…

Поцілунок наречених

Ну, яке ж весілля без вигуків гостей «Гірко!»?! Здавалося б, нічого дивного, цілуються тепер всі та всюди. Але звичай першого поцілунку молодят має особливе значення і був своєрідним таїнством. Поцілунок об'єднує молодих. А коли це відбувається прилюдно, таким чином наречений і наречена показують всім присутнім, що об'єдналися в єдине ціле, в одну сім'ю. Колись, стосунки молодих людей до весілля були надзвичайно цнотливими, тому цілуватися при свідках та друзях було серйозним кроком, що означав виважене рішення молодої пари на створення сім’ї. Дуже важливо в цьому обряді те, що відбувається він при батьках і гостях.

Весільний хліб

От про весільний коровай чули та знають всі. На сторінках свого сайту я описував детальніше, як випікали його в давнину, як розрізали. Цей хліб називають і весільним пирогом, і короваєм. Він є символом достатку, багатства, успіху, даниною любові до праці. Сьогодні на весільному дійстві окреме місце відводиться весільному короваю. Причому важливо, щоб форма його була круглою, як сонце - символ світла, радості та щасливого життя. Сучасні західні традиції цей хліб зробили значно солодшим і гостям роздають на весіллі… торт! Ми ж намагаємося поєднати все й одразу, тому використовуємо і коровай і торт. Що ж, все має право на існування: коровай – як давня традиція та символізм, а торт – як яскрава прикраса сучасності. Шматочок короваю варто принести до дому, та поділитися весільним настроєм з рідними, сусідами. А торт все ж краще з’їсти на весіллі, головне не забути залишити для нього місце у своєму шлунку ))).

Знімання вельона  

Наприкінці весілля нареченій знімали вельон (фату) та одягали хустину ­– що було ознакою остаточного входження нареченої у родину нареченого та отримання почесного звання невістки. Традиції і варіанти такого обряду різні. Але суть одна: фата знімається, хустка одягається, сумні пісні співаються, молода плаче, сльози витираються ))). І хоча цей обряд досить серйозний та правил його проведення дотримуються у кожному регіоні України, все ж не менш бажаний момент весілля – це танець нареченої та її незаміжніх подруг із фатою. В давнину о дванадцятій годин ночі, наречена, із закритими очима, одягала свою фату на голову одній зі своїх подруг, які танцювали довкола неї. Саме тій дівчині, якій пощастило стати обраницею у цьому обряді, пророкували швидке заміжжя. Тепер фату наречена розтанцьовує із усіма подружками, по черзі прикладаючи їм до голови свій вельон, тим само демонструючи, що на кожну чекає свій час одруження і своє кохання. Але не рідко трапляються весілля, коли наречені або не мають фати у весільному вбранні або не бажають її знімати.

Що ж, ваше весілля тому й ваше, бо лише вам обирати, що із минулого варто перенести у сьогодення, що прийняти в першочерговому варіанті, а що осучаснити. Вмілий ведучий підкаже, як краще це вклинити в загальну програму свята. Головне керуватися здоровим глуздом, щоб зробити із весілля справді сучасну вечірку із елементами фольклору та автентичності, а не перетворити його на двотомник із історії…