Наше весілля - їхні звичаї!

Кохайтеся, чорноброві…

Напевно, ця стаття зацікавить тих, хто одружується чи виходить заміж за іноземців, або тих молодих людей, які хоча й проживають в Україні але мають закордонні корені.

Не новина і не дивина, що українські дівчата та хлопці знаходять своє кохання десь за межами нашої країни. Хай Бог благословляє та вдача допомагає! А сьогодні пропоную поговорити про весілля, що у таких випадках молодята святкують в Україні.

Мені вже пощастило доторкнутися до весільних звичаїв та обрядів Франції, Польщі, Чехії, Туреччини, Вірменії, Росії, Голландії. Хочу поділитися з вами своїми враженнями та порадами.

Зазначу: у всіх випадках наречені були українками, а от їхні обранці – іноземцями ))). Зовні всі гарні, із виваженим рішенням та трішки розгублені щодо організації весілля в Україні.

Перше питання молодят: ми одружуємося, ми знаємо де і коли, ми хочемо і класику, і традиції наших народів, але нам потрібна порада щодо поєднання цього всього в єдине ціле – щоб свято було яскравим проявом любові та порозуміння.

Що ж, все не так і складно. Спершу варто вислухати побажання обох наречених та врахувати їхні думки. А далі – фантазія, досвід і креативність ведучого мають вималювати картину свята.

Як правило, всі наречені хотіли вразити іноземців нашими обрядами та водночас показати прихильність і повагу до звичаїв народу свого обранця. Але в той же час, варто пам’ятати, що не варто показати якусь «шараварщину» та примітивність. Як і в попередніх моїх статтях, зазначу, все можна адаптувати та трансформувати так, щоб це було гарно і приємно гостям.

Деякі поєднання обрядів та звичаїв на весіллях з власного досвіду

Французьке:

- всі гості у вишиванках, молоді на наповненому сіном та прикрашеному вигаптуваним килимом возі заїжджають на територію ресторанного комплексу, перший весільний келих наречених: молодята п'ють напій із одного келиха з двома ручками, активна розважальна програма без тостів та застілля, дитяче талант-шоу;

Турецьке:

- зустріч наречених із пишним короваєм та перев’язування рушниками весільних сватів, переодягання нареченої із традиційної білої весільної сукні у національне вбрання турчанки, весільні українські та турецькі танці;

Чеське:

- обряд спільного поїдання нареченими з однієї тарілки весільної юшки, передача родинного вогнища від батьків наречених своїм дітям, вручення кожному гостю смаколиків, приготовлених власноруч нареченою;

Голландське:

- танцювальний весільний марафон народних танців Голландії та України, обряд проходження трьох життєвих річок, вшанування сімей, які прожили в парі найдовше;

Вірменське:

- спільне із гостями розглядання нареченими подарованих їм подарунків, розтанцьовування весільної таці, на якій дарувалися подарунки та пригощали всіх тостуючих, пригощання смачною печеною із яловичини, прикрашеною гірляндою з яблук;

Польське:

- справжня виставка весільних короваїв, випечених хресними та родичами нареченої, весільні переспіви українських та польських пісень та завершальний танець наречених у вишитих сукні та сорочці.

Зауважу, що всі дійства відбувалися досить сучасно, організовано і своєю кількістю обряди не перевантажували загальну програму свята. А молоді тепер полюбляють весілля, з мінімумом нав’язування гостям розваг, але в той же час максимумом вибору щодо того, як саме провести час: адже під час святкової події можна і потанцювати, і розважитися в іграх, взяти участь в конкурсах, приєднатися до обрядів та просто поспілкуватися (адже не так часто в дружньому колі збирається вся родина, то ж спілкування та щирі бесіди родичів і знайомих є одним із вагомих моментів свята).

Головне, щоб все було невимушеним та природно-гостинним. А що до вподоби ВАМ? :-)