Розрізання короваю

Сучасне українське весілля поєднує як наші обряди й традиції так і західні звичаї.

«У нас буде великий весільний торт! – кажуть молодята. А ще, ми замовили коровай, а от що з ним робити не знаємо. А можна і те й інше? ))»

Можна. Все можна, якщо вміло поєднати та продумати.

Дійсно, пригостити всіх весільним тортом-хмарочосом, вивізши його на святковому столику з феєрверком, це традиція західна. У нас, як правило, солодощі подавали під час третього застілля (солодким його називали): це цукерки, печиво, домашня та купована випічка та навіть кисіль … :-)

З часом західні віяння почали проявлятися в українському весіллі. Великі торти з урочистою подачею стали вже невід’ємним атрибутом весільного дійства.

Але коровай має давнє коріння. Його готують дотримуючись певних обрядових правил. Весільні короваї готують заміжні жінки напередодні весілля (коровайниці) співаючи обрядових пісень. Особливу роль відіграють прикраси короваю: складні візерунки з тіста, калина, квіти, різнокольорові стрічки… Коровай вважався символом багатства, щастя, достатку. Короваєм зустрічають молодят на весіллі батьки, тримаючи його на вишитому рушникові. Чим пишніший вдавався випечений коровай тим щасливіше і багатше життя чекає молодят, які його скуштували. А якщо коровайне тісто залишалося то з нього випікали "гусей" - невеличкі хлібинки у вигляді гуски. Часто в них навіть яйця запікали. Цих "гусей", співаючи обрядову пісню, коровайниці продавали гостям під час весілля.

Добрий вечір, старосто, ми - йдемо!
Ми тобі гусочку несемо! Ми тобі гусочку несемо!
Просимо на гусочку й на качечку.
Ще й на білі лебеді, що плавають по воді!

Сміх мене пориває – що в хресного грошей не має!
А ще більший поривати буде, як він гроші позичати буде.
Я на цеє не дивлюся, від хресного одвернуся.
Та до стінки оченьками, до хресного плечиками.
Краще встроми руку в кишеню та доставай грошей жменю!

Розрізання короваю

А за вторговані гроші купували подарунки батькам наречених.

Роздавали коровай на весіллі всім гостям. Урочисто та помпезно його розрізали хресні наречених (виключно чоловіки). Верхівка короваю була для молодят. Далі, називаючи кожного гостя, хресні відрізали йому шматок короваю. Низ короваю, який зветься підошвою, давали музикантам.

За отриманий коровай гості у відповідь дякували молодятам подарунками. Так, саме в цей час колись вручали подарунки нареченим. Тепер ж це вже відбувається на початку весілля (на мою думку це не погана ідея. І гості з полегшенням гуляють, і молодята вже знають, що з подарунками).

Як поєднати торт та коровай? Та так як буде до вподоби молодятам і їхнім батькам. Адже кожен регіон нашої країни має свої звичаї. Як варіант, тортом можна розпочати останнє весільне застілля. Вивезти урочисто, щоб молодята відрізали собі шматочок, скуштували його. Потім на кухні ресторану (або ж і в залі) офіціанти розріжуть торт та поставлять на стіл, щоб всі гості його посмакували. А вже під завершення застілля роздати коровай. Оскільки процес розрізання та роздачі короваю займає відносно багато часу то розподілити його можна заздалегідь, поклавши до яскравих пакунків (торбинок). Кількість шматочків залежить від кількості гостей. Хоча прийнято було давати один шматочок на сім’ю.

Торт варто з’їсти на весіллі, а от коровай потрібно забрати із собою, щоб частинку весільного настрою та щастя молодят принести до дому та поділитися їм із своїми рідними, друзями, сусідами.

Так що торт й коровай не суперечать одне одному! Випікайте, пригощайте, смакуйте!