Де б ми не жили, куди б не їздили – повсякденно стикаємося зі звичаями та традиціями тієї країни, в якій перебуваємо чи живемо. Хтось намагається дотримуватися їх аж на фанатичному рівні, хтось ставиться до цього скептично, хтось використовує ті чи інші як данину моді, а хтось просто намагається бути частиною історії свого народу, із покоління в покоління передаючи те, що визначає сутність нації.

Весільні традиції та звичаї є частиною історії кожного народу і кожної нації. Адже час заснування нової сім’ї є не просто моментом святкування та веселощів, а й часом продовження цієї історії і самобутності, з притаманним нації характером, колоритом. Провівши декілька весільних подій під час укладання шлюбу між українками та іноземцями, я мав змогу дізнатися про звичаї та обряди інших країн і про них я писав уже на сторінках свого сайту Причому я описував ті, що ми проводили під час весілля. А насправді їх є безліч. І чомусь ця тема зацікавила мене та, почитавши трохи інших матеріалів, я вирішив поділитися такою інформацією й з вами. Отже, яскраві, неординарні та дивні весільні обряди країн світу.

Нова Зеландія. Молодята обов'язково одягають національні маорійські мантії і традиційні нефритові намиста. На урочистій церемонії музичний ансамбль виконує пісні і традиційний маорійський танець, під час якого остров'яни повинні торкатися одне одного носами в честь поваги і довіри. Після церемонії одруження нареченого, за маорійським звичаєм, посвячують в старійшини племені.

Ох, нашому нареченому, щоб стати старійшиною племені, треба постарішати на років 50 і втерти не одного носа )))

Індія. Дівчатам дозволено виходити заміж не раніше 16-и років, а хлопці можуть одружитися вже в 5-6 років! На саму церемонію одруження наречену збирають суворо дотримуючись всіх звичаїв і традицій. Після закінчення церемонії одруження родичі наречених (чоловічої статі) обсипають молодят пелюстками яскравих квітів, згідно із повір'ям, це захищатиме наречених від нечистої сили. Саме з цією метою крутять над головами молодят й кокосові горіхи.

Добре, що це роблять перед застіллям, а то наприкінці кокоси можна й не втримати )))

Мордовія. Під час святкування всі гості діляться на два табори - веселий і сумний. Відповідно, веселяться запрошені з боку нареченого, а сумують - друзі і родичі нареченої. Взагалі жіноча доля на мордовському весіллі нелегка, якщо врахувати, що дівчина під час церемонії має бути одягнена у п'ять-сім сорочок. Правда, костюм нареченого теж своєрідний. Щоб захистити кохану від нечистої сили, протягом весілля він повинен залишатися у хутряному головному уборі та рукавицях. А приймаючи подарунки від гостей мордовській нареченій належить над ними плакати.

Капець… Хоча, коли наречена бачить подарунок може й розплакатися, адже очікувала зовсім на інше ))))

Венесуела. Щоб одружитися, наречений має запитати дозволу на весілля у хресного батька нареченої, хресний повинен благословити молодих на щасливе сімейне життя. Перерва між церемонією укладення цивільного шлюбу і вінчанням становить два тижні. І якраз останній тиждень проходить бурхливо та яскраво, завершуючись, власне, самим весільним вечором.В кінці вечора молодята повинні непомітно втекти, якщо їх ніхто не помітить – попереду у них щасливе життя!

А якщо помітять? – в такому разі будемо надіятися, що це всього звичай )))

Ірландія. Готуючись до церемонії наречена самостійно робить собі зачіску, по-особливому укладає волосся – ніби сама собі прокладає дорогу та шлях у щасливе майбутнє. За повір’ям, це ще зміцнює її та дає додаткової жіночої сили. А от медовий місяць молодятам прийнято проводити подалі від міста, де-небудь в тихій місцині.

Одразу уявляю наших сучасних наречених, які вже о 5-їй ранку прокидаються, бо ж потрібно в перукарню ))))

Німеччина. Напередодні весілля у нареченої збираються друзі, які розбивають об поріг будинку тарілку, заклинаючи подругу на удачу в житті. Наречена вимітає все до останнього осколка, в надії на те, що це було останнє, що розбилося в її житті. А після вінчання в церкві свідок викрадає молоду, відводить її в паб та пригощає пивом в очікуванні нареченого. Наречений знаходить і … оплачує рахунок в пивній.

Згадуються слова із пісні Пугачової «Коньяком, правда, за мой счет угощал» )))

Іспанія. Один із головних весільних атрибутів - весільний букет нареченої, обов’язково має мати або помаранчеві квіти або інше декорування помаранчевого кольору. Це символізує щастя і достаток в сім’ї. Часто квіти помаранчевого кольору вплітаються у весільну зачіску молодої. А наречений підносить своїй обраниці 13 золотих монет, освячених священиком. Ці монети символізують обіцянку нареченого піклуватися про свою благовірну, а після весілля їх зберігають як сімейну спадщину.

13 золотих монет для багатьох стали б не спадщиною, а щасливим сьогоденням )))

Китай. В країні Піднебесся червоний колір символізує любов, щастя і радість, тому весільна сукня нареченої часто саме червоного кольору, як й інша весільна атрибутика. А торт молодята ріжуть знизу вгору – такий рух надихає їх на сходження до вершини щастя.

А от у наших красунь-наречених червона сукня не зовсім є символом кохання )))

Кенія. Перед весіллям руки і нігті нареченої розфарбовують чорно-червоними візерунками, і тримаються вони до року. До речі, весілля проводиться тільки після факту, що дівчина чекає дитину. Так само в країні досить популярні «пробні» шлюби. Цікаво й те, що за традицією чоловік зобов'язувався в перший місяць сімейного життя одягатися в жіночий одяг, щоб краще зрозуміти і відчути, як воно бути жінкою.

У нас той факт, що дівчина чекає дитину до весілля, намагаються приховати, щоб це бува не стало аргументом

Марокко. Часто весільна церемонія продовжується 7 днів. Напередодні наречена приймає молочну ванну і не має права сама займатися своїм макіяжем, тому макіяж і зачіску нареченої робить спеціально запрошена для цього жінка або хтось із родичів. Коли наречена підходить до будинку майбутнього чоловіка, вона повинна тричі обійти будинок і тільки після цього переступити його поріг. Це і є завершальний етап свята. Неподалік від Марракеша в містечку Імілчіл в серпні, проводиться традиційний шлюбний фестиваль, на якому дівчата обирають для себе пару. Це всього один день у році, коли молодим людям дозволено самим собі вибирати пару. Весілля в Марокко - подія дорога, тому родини, щоб гідно провести весільний тиждень, часто змушені залазити в борги.

У нас це певно ще дорожче, тому й святкуємо один день )))

Мексика. Тут за організацію всього весільного торжества відповідають хресні батьки нареченого і нареченої, крім того вони є й спонсорами весілля! Під час шлюбної клятви навколо шиї молодят намотують своєрідні «ласо» зі стрічок - це символ непорушності союзу. Коли молоді виходять з церкви, їх обсипають червоними кульками. Потім гості утворюють майданчик у вигляді серця, всередині якого новоявлена пара танцює свій перший танець.Під час весільного бенкету на гілку дерева вішають скарбничку для подарунків у формі серця або тварини. Потім її розбивають, а вміст роздають дітям і гостям. Ще однією цікавою мексиканської традицією є одягання масок смерті і зображення нареченого і нареченої, причому все це потрібно робити на ходулях!

А ми хресним ще й подарунки купуємо на весілля )))

Нігерія. Перед весіллям дівчатам прийнято набрати вагу, вони поправляються, бо інакше від неї відмовиться наречений і його рідня.

Наші молодиці, як правило, поправляються пізніше, показуючи, що тепер їм по фігу - відмовиться від них хтось чи ні )))

Таїланд. За народною традицією під час весілля молодят прикрашають гірляндами з квітів. Вони сідають на коліна навпроти старійшини роду, тримаючись за руки. Старійшина роду опускає руки молодих у воду і проголошує їх чоловіком і дружиною. У цій країні весільна церемонія починається з ранкового співу ченців. Після цього наречена, наречений і їхні родичі пригощають ченців. Головний монах кропить молодят і всіх присутніх гостей святою водою, в той час як інші ченці продовжують співати. Після цього всі слідують в храм. У Таїланді існує така цікава традиція - друзі нареченої і її родичі по дорозі до будинку майбутньої дружини роздають людям, які зустрічаються їм на шляху, подарунки. Ця процесія називається Кхан Марк.

Десь роздають подарунки чужим, а десь забирають у своїх останнє )))

Тибет. Кожен гість повинен благословити нареченого з нареченою і при цьому пов'язати їм шарф на шию. Природно, що весілля - найкращий привід одягнутися в свої національні костюми. Уявіть, скільки таких шарфів до кінця весільної церемонії! Причому в Тибеті весілля люблять! І ще один момент: жінці дозволено мати двох чоловіків. Ну, і звичайно ж, без святкової ходи в такий день не обійтися!

Два чоловіки не стануть на заваді: ото вже роботи перероблять… )))

Фінляндія. В наряд нареченої входить такий елемент як золота корона. Після нареченій зав'яжуть очі, а самі будуть веселитися і танцювати. В цей час наречена має одягти на кого-небудь золоту корону. До речі, ту дівчину, яку вибрала наречена, незабаром очікують сімейні зміни!

Цікаво, корона після весілля не зникає;

Пакистан. Головну роль у долі своїх дітей відіграють батьки-пакистанці. Тут навіть на бідне весілля збереться величезна кількість гостей. Причому розподіляються вони по кімнатах за статевою ознакою.

Довго за таким розподілом не всидиш )))

Швейцарія: За народним повір’ям для багатства і удачі на життєвому шляху сімейної пари молоді садять сосну. Після клятви вірності наречена повинна спалити свій вінок.

Щось це нагадує… Тільки там з вінком палили і сосну, й саму дівчину… ((( «…Прив’язали Галю до сосни косами»

Японія. У відповідності до традицій народу цієї країни, наречена протягом весільного вечора повинна змінити хоча б три вбрання: національне біле кімоно, червоне кімоно, типовий європейський наряд. На голові у нареченої може бути косинка трикутної форми, щоб заховати «роги ревнощів», що наявні у кожної представниці прекрасної половини людства.

Італія. Історія весільних традицій Італії свідчить про те, що під час сватання наречений просить руки своєї обраниці у її матері. Коли батьки дівчини давали свою згоду, починався барвистий і пишний обряд заручин в будинку нареченої. Це дійство тривало до ранку. При цьому нареченому і нареченій було заборонено залишатися наодинці до дня весілля. А весільна традиція Стародавнього Риму дала життя такому явищу, як «медовий місяць». Згідно з італійською традицією, місяць після весілля молоде подружжя повинно їсти мед.

Коли ж наші молодята зможуть аж місяць «медувати»? )))

Що ж, з упевненістю можна сказати, що всі народи і нації оригінальні та неповторні в своїй культурі. А особливості весільних традицій народів є підтвердженням цього. Але цікавого та невідомого ще є ой, як багато.