Провівши вже безліч весіль, можу стверджувати, що українці більше схильні до традиційного формату та таймінгу весільної події: зустріч молодят, застілля та танцювально-розважальні перерви. Не можна говорити, що це добре чи погано. Ми звикли так святкувати. І можна обрати будь-яку тему весілля чи стилізувати його – основа формату проведення та ж.

Але бувають весілля і не зовсім звичного формату. І якщо це вміло поєднати з українськими традиціями - то вийде особливо гарна подія.

Одне із таких свят хотів би описати на своїй сторінці. Одружувалися наша україночка (та ще й моя землячка – з Рівненщини) та француз. Тому весілля у нас було міжнародне, адже серед запрошених було багато іноземців. Одразу було вирішено: яскрава поява молодят, ніяких довгих застіль, українська естрада та сучасна зарубіжна дискотека, рухливі ігри та конкурси просто неба і звичайно ВИШИВАНКИ! Так, всі гості, навіть іноземці, були у вишиванках: гарних, різнокольорових, сучасних та колишніх бабусиних, чоловіки та жінки, дітки та навіть персонал готельного комплексу.

Гарним родинним колом ми всі зустрічали молодят, які з’явилися на святковому майданчику на підводі, запряженій кіньми та вистеленій тканими килимами. Молодим співали обрядові пісні, проводили їх через сім рушників-доріг їхнього життя.

Батьківське вітання, привітання гостей і одразу українські естрадні пісні минулих років та фуршет. Не застілля, а звичайний фуршет зі смачними українськими та європейськими стравами. Ніхто нікого не змушував щось робити. Адже при такому форматі одночасно гості могли їсти, танцювати та брати участь у розважальній програмі.
Серед музичних добірок спершу звучали композиції Яремчука, Івасюка, Ротару, народні пісні… Потім була сучасна естрада.

А гостей розважали перетягуванням канату, активними іграми, весільними обрядами, естафетою в басейні.. Для дітей (а їх було чимало: французи та українці) провели конкурс «Родина має таланти». Команди дівчаток та хлопчиків показували свої здібності у співі, танцях, спортивних досягненнях, малюванні.

Приємно було бачити у всіх конкурсах іноземців, які спершу з перекладачем, а потім і без нього, вживалися у запропоновані ведучим ролі, грали в ігри, перетягували канат, визначали найкращого весільного співака, розповідали маленькі таємниці шлюбного життя. Розважальну частину завершили «Весільним майдансом» та показом величезних малюнків, які діти малювали протягом всього весілля.

До речі, наше весілля називалося «Святом кохання», тому що молодята не хотіли частого вживання слів «весілля», «гірко» та ін. …

Є багато плюсів у такому святі. І перше це те, що гості в праві вибирати, що їм краще в цю мить: танцювати, грати, співати, гуляти на галявині чи просто смакувати страви спілкуючись з друзями. Молодята не переобтяжені постійною увагою з боку гостей та не позують як моделі на конкурсі перед об’єктивами фотоапаратів та відеокамер. Звичайно такий формат дозволяє й батькам молодят приділити більше уваги гостям та поспілкуватися з родиною. Свято було реально яскравим та динамічним. Гарний настрій гостей було видно з активного бажання брати участь у розважальній програмі та усмішок на їхніх обличчях і кружлянні вишиванок на танцювальному майданчику. Буду відвертим – мені самому сподобалося!

Але у кожного з нас свій смак та бажання. Тому (як я завжди говорю) саме вам, МОЛОДЯТА, обирати яким же буде ваше весілля.